Человек с большой буквы – рассказ одного верующего.
Человек с большой буквы – рассказ одного верующего.
Сам я верующий и понимаю , что нельзя жить без Бога – это страшно, но мой один знакомый врач пульмонолог у которого золотые руки и доброе сердце не очень верит мне, когда я пытаюсь донести до него благую весть о спасении. Он атеист, но слушает меня внимательно , уважает мою веру в Бога и спасение. Этот маленький человек, очень простой и честный никогда не брал больных людей лишние копейки и отвергал категорически даже скромные дары. А я то знаю, что Толь спас не одну человеческую жизнь и вытащил с того света даже казалось безнадежных больных, на которых ставили крест другие врачи. Он посвятил свою жизнь людям и поставил на ноги тысячи людей , только не чудесами, как Христос исцелял их , а научной медициной, любовью , ответственностью, гениальностью, искренней заботой о ближнем. Но только Толь считает, что ходить в нашу церковь у него нет просто времени , а когда оно есть он отдыхает. Ему важен каждый больной, и он до последнего борется за его жизнь. Он мне сказал, что конечно Бог есть и он у него в сердце – это его любовь к людям и призвание. В спасение он не верит и считает меня уж очень увлеченным . Я его называю с большой буквы Человеком . Мне жалко этого атеиста , он не уверовал в Христа , неужели он заслужит всех этих адских мук и боли?
Комментарий автора: Мне кажется , что тот врач был Человеком с большой буквы , таких мне жалко , но он не уверовал в Христа. Почему он должен приянть муки ада?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Вы посеяли и сеете в него Слово. Молитесь, и Бог возрастит посев и даст плоды. Старайтесь, чтоб он видел плоды вашей жизни. Не беспокойтесь, отнюдь не все каются после первого свидетельства и идут в церковь по первому приглашению. Бог все равно с ним работает, хотя Вам, может, это пока не видно. Верьте, что Господь спасет его.
ВИННИКОВА ЛЮБОВЬ
2009-03-17 18:23:38
К СОЖАЛЕНИЮ ЭТОТ ЧЕЛОВЕК НЕ СПАСЕН, И ЕСЛИ ОН НЕ ПРИЗНАЕТ ГОСПОДА СВОИМ СПАСИТЕЛЕМ,ЕГО ЖДЁТ ВЕЧНАЯ ПОГИБЕЛЬ,ТАК ГОВОРИТ ГОСПОДЬ.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
